Уроки мислення та логіка уроку в школі

Філософсько-логічна теорія пізнання створювалась протягом кількох тисячоліть, вдосконалюється і в наші дні. Вона побудована на принципах емпіриків-сенсуалістів та раціоналістів, показує, що в процесі пізнання беруть активну участь органи чуттів людини в поєднанні з її розумом. Ще в середині XVIIст. відомий слов’янський педагог Ян Амос Коменський процесові пізнання та його теоретичному осмисленню надавав виняткового значення. Вся дидактика та її принципи ґрунтувались на гносеологічних засадах емпіризму і раціоналізму.

Я.А. Коменський розробив оригінальну схему процесу пізнання, в якій центральне місце посідає річ/предмет/, що об’єктивно існує. Людина з річчю пов’язана завдяки трьом здібностям: мисленню /розуму/, що є віддзеркаленням речей; мовою, як перекладачем речей, викладом думки; рукою, як процесом діяльності, подразником речей. Хоч тут має місце дещо обмежений підхід /подразником речей є не лише рука, а й інші органи людського тіла/, але підкреслюється, що відображення речей дзеркалом розуму дає думку /мисль/, яка, зображуючи річ звуками, дає мову. Мова й думка в єдності переходять у дію і знову утворюється /створюється/ річ.

Відомо, що процес пізнання становить собою діалектичну єдність живого споглядання та абстрактного мислення, які ґрунтуються на суспільній практиці. Сутність живого споглядання полягає у безпосередньому зіткненні людини з дійсністю, в якому активну роль відіграють її органи чуттів. Воно має три основні форми: відчуття, сприйняття і уявлення. Органи – це ті канали, за допомогою яких людина отримує основну інформацію про навколишню дійсність, і ця інформація через аналізатори надходить до голови /мозку/ і осмислюється.

Існують слухові, зорові, смакові, дотикові та нюхові відчуття відповідно до п’яти органів чуттів – слуху. Зору. Смаку, дотику та нюху. Вони відображають лише окремі сторони чи властивості предметів під час їхнього впливу на органи чуттів і збудження нервових центрів кори головного мозку. Відчуття – це зв'язок суб’єкта /людини/ з об’єктом /предметом/, вони мають об’єктивний характер, становлять перетворення енергії зовнішнього подразнення у факт свідомості, суб’єктивний образ характерної ознаки предмета свідомості людини. Вони є найпростішою і водночас досить складною формою живого споглядання. З  погляду матеріалізму вони є вторинними, виникають як результат впливу матеріальних об’єктів на людину. Матерія – невичерпане джерело відчуттів. Ідеалісти зображують первинними відчуття – невичерпане джерело відчуттів. Ідеалісти зображують первинними відчуття. Як такі, що в сукупності становлять річ. Отже, відчуття є предметом боротьби між матеріалізмом та ідеалізмом, яка охоплює філософію, логіку, інші науки.

Сприйняття виникають на основі відчуттів, становлять, відображення предметів в цілому, знання про цілісний предмет у момент його впливу на людину, її органів почуттів. Відчуття входять у сприйняття, є їх складовою частиною, а сприйняття складаються з відчуттів, ведуть до уявлень.

Уявлення – це образ явища або предмета в свідомості людини, що його вона в даний момент не сприймає. Воно виникає на основі досвіду або на основі раніше почутого, сприйнятого, прочитаного. Під час сприймання у людини створюється уявлення про предмет, подію чи явище. Воно залишається в пам’яті. За його допомогою можуть виникати інші уявлення про інші речі. Уявлення – перехідна форма між чуттєвим і абстрактним пізнанням, яке здійснюється через мислення. Відбувається стрибок від уявлення до поняття.

Ми набачимо агрегату, але чуємо шум двигуна, інші звуки матеріалізму. Це відчуття. Уявляємо, як він не лише рухається, а й працює. Побачивши, що це, наприклад, бульдозер, ми сприймаємо його. А ті, хто слухає про нього, починають уявляти бульдозер. Отже, відчуття, сприйняття і уявлення взаємопов’язані. Осмислюючись, вони асоціюються, а тому пов’язані з абстрактним мисленням.

Живе споглядання становить ту основу, на якій ґрунтується новий, більш складний процес. Наступний щабель пізнання – абстрактне мислення. Воно становить раціональну /лат. Ratio – розум/ стадію відображення дійсності і виражається у таких трьох основних формах: поняття, судження, умовиводи. Предметом науки логіки є розкриття змісту цих трьох форм, їх роль і значення. Внутрішня структура курсу вимагає того, щоб послідовно вивчити ці фундаментальні форми в єдності з логічними законами та іншими процесами логічного мислення.

Людське мислення – це творчий акт, процес відбиття, пізнання дійсності. Основою ж пізнання є практика. На ній базується і живе споглядання, і абстрактне мислення: вона їх зумовлює і пронизує. Метою пізнання є одержання істинних знань для задоволення розумних людських потреб. Характерні риси логічного мислення: а/ воно є опосередкованим відбиттям дійсності; б/ формою узагальненого відбиття; в/ має активний, дійовий і цілеспрямований характер; г/ нерозривно пов’язане з мовою.

Варто розрізняти поняття «мислення» і «свідомість». Мислення розглядають як активний процес функціонування людського мозку. Не мозок мислить, а людина мислить за допомогою мозку. Свідомість – це процес ідеального відбиття дійсності і закономірностей її розвитку. Мислить кожна людина, але свідомість різних людей різна. Вона включає мислення, знання, емоції, інтуїцію, пам'ять, волю та інші психологічні процеси.

Сучасна наука обґрунтувала, що свідомість є похідною від матерії, результатом тривалої еволюції матерії, має суспільно-історичний характер. Мислення має опосередкований характер, що виявляється в русі людської думки, відбувається в різних напрямах і формах: від конкретного до абстрактного, від окремого до загального, і навпаки. В ньому виникають поняття, відбуваються процеси міркування і узагальнення. Вивчення основних форм і закономірностей людського мислення становить предмет науки логіки.

Фахівець – важлива дійова особа перебудови. Від нього залежить багато. Логічне мислення, яке формується в школі, вивчення логіки у вузі підносять культуру мислення і мови, вдосконалюють уміння вести полеміку, утверджувати історичну правду, наукову істину. Це необхідно за сучасних умов революційного оновлення суспільства. Життя вимагає рішучого догматизму, формалізму, бюрократизму й волюнтаризму. Логіка формує діалектичне, творче мислення. Проблема підвищення якості навчально-виховного процесу в школі стосується викладання логіки, вміння її застосовувати на практиці.

Досвід показує, що коли вчитель не лише дає знання учням, а й вчить їх діалектично мислити, ґрунтовно володіє логікою і свідомо застосовує її в роботі, тоді учні мають більш глибокі й міцні знання і переконання. Вивчаючи будь-який шкільний предмет, можна дістати широкі можливості для застосування всіх положень діалектичної логіки. Всього її курсу. Це надто копітка робота, але вона дає велику віддачу. Вчитель керує формуванням діалектичного мислення учнів. Він знає внутрішню логіку свого предмету, його структуру, логічний апарат і цілеспрямовано їх використовує. Учні позитивно сприймають аргументоване логічне мислення учителя, наслідують йому. Це повною мірою стосується навчально-виховного процесу в профтехнічному училищі і спеціальних середніх закладах, практичної роботи з трудівниками.

В процесі міркування можна переключити словесно-логічне мислення на образне, а образне – на логічно-мовне. В.О. Сухомлинський у своїй багатій педагогічній практиці дуже часто застосовував ці прийоми. Вони розвивали у дітей прагнення осмислити ті чи інші екологічні чи соціальні процеси. Одного разу в полі перед дітьми відкрився чудовий краєвид. Учитель прочитав рядки Т.Г. Шевченка:

                                                Тихесенько вітер віє,

                                                Степи, лани мріють,

                                                Між ярами, над ставами

                                                Верби зеленіють…

Діти повторили слова поета. Вони відчули живий образ і його словесне відтворення. Виникли емоційні почуття, поетичне натхнення. Багато дітей своїми словами почали висловлювати думки про красу природи, використавши вже знайомі художні звороти, мелодійні слова.

Переключення логічного на образне дає змогу уявити предмет з його властивостями, якісними і кількісними індикаторами. Збуджуємо пам'ять, і тоді легше запам’ятовується те, що осмислює. Людина з розвиненим логічним мисленням глибше аналізує, швидше запам’ятовує, легше узагальнює, а з образним мисленням – більше уявляє. В єдності це має творче значення у навчанні, науково-дослідницькій роботі, в практичній діяльності, в пошуках нового. Саме тому варто розвивати мовно-логічне та образне мислення.

Дехто з психологів вважає, що ліва півкуля нашого мозку більше здатна до примітивного логічного мислення, а права – до об’ємного, багатопланового. Виходить, варто збуджувати роботу нашого мозку, «примушувати» його працювати якнайпродуктивніше.

Слово – умовне позначення образу, воно не несе повної інформації про предмет, може бути хибним у його характеристиці. Оперуючи словами, не треба думати, що це єдиний засіб пізнання. Так само образні уявлення теж не вичерпують інформації. Осмислюючи дійсність в єдності і на високому рівні розвитку логічного, словесного і образного, ми пізнаємо матеріальну єдність світу, його багатогранність і гармонію. Адже відомо, що явище багатше, ніж закон. Воно багатше від будь-якого слова, яке його називає. Слово може бути істинним і хибним. Людині потрібні такі слова, які адекватно підтверджують предмет. Тоді образ його буде реальним. На його основі може виникнути інтуїцію. Основою її є практика, багатющий життєвий досвід.

Функціональна роль логіки – в її науковості й життєвості. Вона вчить. Як правильно мислити, і цим підвищує культуру мислення, виховує і вдосконалює розум, дисциплінує розумову діяльність, навчає виправленню хибних думок, запобіганню логічним помилкам. Той, хто вивчає логіку, готує себе до кращого засвоєння наукових знань та їх практичного застосування. Глибоке знання логіки – свідчення культури мислення, неоцінимий фактор оптимізації знань і практичної діяльності людини.

Особливе значення має логіка в процесі навчання.  Про це свідчать твори Платона, Сократа, Арістотеля,   інших мислителів минулого. Видатні педагоги Песталоцці, Руссо, вчені Копернік, Галілей, Ньютон високо цінили логіку як засіб оволодіння наукою, як фактор свідомого засвоєн­ня знань.

Чеський педагог Я.А. Коменський /І592-І670/ пропонував ознайомлю­вати учнів з короткими правилами умовиводів, підтверджуючи їх яскрави­ми життєвими прикладами, тим самим удосконалювати логічне мислення учнів.. Звертав увагу на аналіз дискусійних проблем тодішніх неук, ви­користання аналізу, синтезу і порівняння в праці науковця і вчителя.

М.І.Бухарін, М.І.Калінін,  Н.К.Крупська,  А.С.Макаренко твердили, що логіка - основа правильного мислення, підкреслювали велику роль знання законів мислення в оволодінні наукою, р розумінні проблем не­вчення  і виховання.

Видатний російський педагог К.Д.Ушинський /1824-1870/ у своїй праці "Перші уроки логіки" /розділ книги "Дитячий світ"/ звертає увагу на формування правильних понять уже е учнів початкових класів. Розви­ток логічного мислення у школярів він розгорнув у цілісну систему,  яка застосовується при вивченні усіх предметів, пов'язавши її з розпитком усної  і писемної мори. Педагог вважав, що логіка є відображенням у на­шому розумі зв’язків предметів   і явищ природи, опанування її повинне передувати осягненню кожної науки.  Основою логічного мислення, подібно до Я.А. Коменського, він вважав наочність.

Відомий радянській педагог-новатор В.О.Сухомлинський є автором багатьох книг, залишив "Сто порад вчителю" та  інші рекомендації щодо використання логіки в навчально-виховному процесі. Він проводив "уро­ки життя", "уроки мислення",  "спостереження", вірив у силу виховання і самовиховання. Головну увагу приділяв вихованцям.

В.О.Сухомлинський писав, що він родив  і водитиме дітей у навко­лишній світ, щоб вони кожного дня відкривали в ньому щось нове, щоб кожен їх крок був мандрівкою до джерел мислення і мови, до чудової краси природи. Він дбав про те, щоб кожний вихованець зростав мудрим мислителем і дослідником, щоб кожний крок пізнання облагороджував серце і гартував волю, вчитель, твердив педагог, на уроках навчає  і виховує,  розвиває  здібності, мислення, а через них формує працелюбність, викликає  інтерес, бажання вчитись, удосконалювати себе, набувати професії трудівника.

У професії учителя - дуже складній і важливій - маємо справу з найскладнішим і неоціненним, найдорожчим, що є в житті,  - з людиною, її формуванням. Золоте правило нашої педагогіки - "навчаючи-виховує­мо, виховуючи - навчаємо" свідчить про нероздільну єдність навчання  і виховання дітей. В цій єдності відбувається активний вплив на всі сторони духовності особи - розум, почуття, волю, переконання, свідомість, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна лише тими самим» сферами -розумом, почуттями, волею, переконаннями, свідомістю і самосвідомістю.

Об'єктом праці учителя є дитина, яка одночасно є  і суб’єктом. Адже дитина в педагогічному процесі не пасивна. Вона розвивається, змінюється, виявляє активність, свою свідомість, свої прагнення, У праці вчителя виявляються його знання, професійна майстерність, покли­кання. Учитель як дбайливий наставник збуджує  інтерес  і прагнення до знань, учня не можна порівнювати з травою,  котра хилиться туди,  куди вітер віє. Він має свої  інтереси і відповідно йде назустріч вихователю, прагне до знань, виховання і самовиховання. Виховання і самовиховання - єдність двох протилежностей, це взаємно зустрічні процеси у формуванні особи.  "Якби у моїх руках була влада,  я відрізав би язика кожному, хто каже, що людина невиправна",- говорив Абай Кунанбаев. Безмежна віра в людину, в її здібності  і здатність виправлятися - важ­ливе кредо педагога. Мистецтво і майстерність учителя полягає в умінні поєднати знання, увагу, сердечність, турботу, вимогливість  і милосердя з педагогічною мудрістю і майстерністю.

Логіка навчання і виховання - це праця розуму і нервів, голови і всього тіла педагога. Уміння володіти собою,  "тримати себе в руках", зазначає В.О.Сухомлинський, - одна з найнеобхідніших рис учителя. Вона втілюється в процесі праці, вимагає високої філософської  і логічної культури..

Дати знання учневі - це лише один бік розумового виховання,  його не можна розглядати без другого - розвитку розумових сил, формування логічного мислення. Це вимагає формування образного,  конкретного й аналітичного мислення, впливу на рухливість думки   розумових процесів, переборення уповільненого догматичного мислення і небажання навчатись.

В.О.Сухомлинський радив проводити спеціальні "уроки мислення". Бажано елементи їх час рід часу впроваджувати і в дошкільний період. Починаючи з першого класу вони повинні ввійти в систему, весь час ускладнюватись. "Урок мислення - це і живе, безпосереднє сприймання образів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, добування знань, розумові вправи, відшукання причин і наслідків.

У розумових процесах важливо звертати увагу на "тугодумів", при­вести їх до такого джерела мислення, який відкрив би ланцюг явищ, щоб наслідок одного став причиною другого. В логіці це полі силогізми, сорити.  Охоплюючи думкою певний ланцюг, намагаючись утримати у пам’яті кілька фактів, предметів, відношень, дитина з будь-яким,   і зокрема уповільненим, мисленням проходить школу мислення, що стимулює розумову діяльність.  Знання учителем логіки стає його внутрішньою потребою, і передачі думки, як зазначав С. Реріх, потрібне певне духовне єднання людини, її тіла  і розуму.

Логіка  уроку . Видатні педагоги світу наголошують на  тому, що вчитель повинен будувати свої уроки за законами логіки.  Опанування науки завжди починається з вивчення понять; наука розвиває мислення, формує судження, навчає умовиводів, їх доведення. Через вивчення наук формуються такі моральні поняття, як чесність, совість, правдивість, скромність, дружба, товаришування, вірність, героїзм, відвага, муж­ність тощо.  За допомогою суджень і умовиводів розкривається зміст численних морально-етичних понять, що втілюються в красу поведінки, суспільних відносин  і спілкування, як-от:  чесність і гідність людини, гуманізм, патріотизм, милосердя;  засуджуються пияцтво, хуліганство, злодійство, безчесність,  кар’єризм тощо - все, що суперечить загально­людським цінностям. Саме в цьому полягає невичерпний арсенал логіки, її пізнавальна  і виховна функції. Вона вчить мислити, за допомогою різних методів передбачати реальні позитивні й негативні наслідки, проблематичні дії, обставини та ситуації.

Весь педагогічний процес у школі ґрунтується на засадах дидакти­ки, методологічних принципів та логічних основ, органічно пов’язаних між собою, які   пронизують увесь процес.  До провідних логічних основ педа­гогічного процесу слід віднести:

сукупність умінь  і навиків застосування логіки у вихованні та навчанні молоді;

забезпечення чіткості в побудові думок, послідовності у викладі матеріалу;

дотримання законів  і вимог сучасної логіки;

не припускання будь-яких логічних помилок і перекручень.

У світлі вимог сучасності вкрай необхідно розвивати свідомість  і самосвідомість особи, глибоке розуміння нею соціальної значущості людини в розв’язанні конкретних проблем регіонального і глобального ха­рактеру. Школа - організуючий центр у системі навчання і виховання. Вона покликана вирішувати поточні й перспективні завдання суспільного життя. Логіка разом з педагогікою озброює вчителя методикою об’єктивної діагностики реального, складного  і суперечливого процесу станов­лення особистості, перетворення знань у внутрішні переконання. Наукові знання закладають фундамент діалектико-матеріалістичного світогляду та ідейних переконань.

К. Д. Ушинський обґрунтував думку про те, що вчитель виховує своєю особистістю, знаннями, поведінкою, мисленням,  ставленням до учнів, вчитель уважно стежить,  щоб його вихованці правильно будували думку і тим самим сприяли розвитку свого логічного мислення.

Незнання логіки не гарантує від помилок у мисленні.  Чітке мислен­ня учителя безпосередньо сприймають учні, які наслідують свого наставника. Логічне мислення активно розвивається і формується при цілеспря­мованому використанні знань логіки на уроках,  особливо в процесі напо­легливого вироблення умінь  і навиків правильного мислення, строго ло­гічної побудови висловлювань, і процесі навчання виконуються окремі логічні вправи. Це зобов'язує учителя до ґрунтовного знання логіки, володіння логічною культурою. В старших класах протягом двох-трьох років, як свідчить практика, при викладанні одного предмета можна засто­сувати основні положення всього курсу логіки. Спорадичність застосу­вання логіки дає незначні результати - необхідна цілеспрямована сис­тема формування логічного мислення на кожному уроці з кожного предмета. Це є структурним чинником будь-якого уроку.

Шкільний урок як основна форма навчально-виховного процесу вико­нує ряд функцій,  завдяки величезному потоку інформації справляє комп­лексний вплив на розум  і почуття учнів.  Пізнавальна, евристична, сві­тоглядна,   ідейно-виховна та  інші функції уроку невіддільні від логіч­но-конструктивної його побудови. Виходячи з основних принципів  і зако­нів правильного логічного мислення сучасний урок повинен забезпечувати чіткість викладу думки,  логічну послідовність, доступність сприймання, конкретність, науковість,  доказовість, переконливість, принциповість, тісний зв’язок із життям,  єдність теорії   і практики тощо.

Слід мати на увазі, що процес мислення у здібних учнів дещо еко­номний, скорочений  і рідко розгортається у певну логічну структуру. У більшості   ж учнів він розгортається, швидше і ширше, а у менш здіб­них учнів - досить повільно  і вужче. Здатність до узагальнень, аналі­зу, синтезу, абстрагування потрібно розвивати в усіх учнів з урахуван­ням їхніх вікових особливостей і знань. Розв'язання математичних, фізичних, хімічних задач, уміння підібрати матеріал для самостійного твору з мови  і літератури чи з  іншого предмета є незамінним засобом розвитку логічного мислення.

Аналіз письмових робіт  і усних відповідей з будь-якого предмета дає змогу вчителеві виявити групові та  індивідуальні помилки не лише в знаннях, а й у логічному мисленні. Без знання логіки тут не обійтись. Адже ці помилки свідчать про недостатню розвиненість дедуктивного,  ін­дуктивного та аналітичного мислення, невміння аналізувати, узагальню­вати, виокремлювати проблеми, висувати гіпотези, робити правильні вис­новки тощо.

Навчальний процес покликаний збудити інтерес до наполегливої діяльності в оволодінні знаннями.  Наукові знання - не самоціль, в по­треба  і необхідність повноцінного життя.  Тут потрібна чітка  і продумана система. Виходячи з цього сутність логічних основ типового уроку  вбачаємо в його чіткій структурній побудові, яка включає три основні частини:  а/ логічно-композиційне оформлення /вступ, основна частина, завершення/; б/ методику викладу матеріалу; в/ засоби аргументації. Важливу роль відіграє доброзичливе звернення учителя до учнів у будь-якій частині заняття. Анонімного уроку немає: він адресується конкрет­ним учням. Звертання виконує функції: номінативну /для кого призначено урок/, апелятивну /збудити думку, привернути увагу/ і соціативну /під­тримувати контакт/. Яри цьому важливі  інтонація і тембр голосу, багат­ство мови.  Отже, логіка пронизує весь навчально-виховний процес,  є цінним засобом досягнення його оптимальної результативності. Все це повною мірою стосується й інших форм роботи у ВНЗ   і спеціальних    середніх навчальних закладах.

Логіка уроку, сприймання лекційного та  іншого теоретичного мате­ріалу вимагає врахування наявності трьох основних типів мислення: І/ логіко-аналітичного; 2/ художньо-образного;  3/ змішаного. Перший притаманний інтелектуалам-теоретикам з широким діапазоном знань  і умінням логічно осмислити новий матеріал.  Другий має місце у людей а уповільненим мисленням і "тугодумів".  Образ, який демонструється або створюється, виконує функцію збудження думки і потреби в аналізі його, і змішаному, найбільш поширеному, притаманному "середньому" учневі або слухачеві, поєднується образне з логічним. Цим типам мислення відпові­дають типи пам’яті, які багато в чому збігаються.

Для розвитку логічного мислення враховують відмічені джерела ло­гічних помилок, визначають заходи для їх усунення. Кожне з них має відносно самостійне значення, але центральну роль відіграє перше - не сформованість логічних операцій. Якщо учень оволодів цими операціями на відповідному рівні, то решта джерел зменшують свій вплив на резуль­тати процесу мислення.

Технології розвитку логічного мислення

З метою розвитку логічного мислення та формування навиків логічних операцій рекомендується використовувати граматичні вправи, математичні задачі, ребуси, кросворди, шаради, головоломки. Добір їх залежить від матеріалу уроку, від предмета, що вивчається, підготовки учня та його вікових особливостей.

Головоломки, задачі та інтелектуальні ігри приносять дуже багато користі. Успішне розв'язання невеличкої задачі, на яку витрачено чимало розумових зусиль, дає відчуття задоволення більшості дітей і дорослих, незалежно від того, мають вони особливі здібності чи ні.

Розповідаючи про те, як навчитися критично мислити, зауважуємо, що коли ми говоримо про розвиток особистості, то маємо на увазі шість типів його здібностей:

1) логічні;

2) мовленнєві;

3) математичні;

4) просторового сприйняття;

5) пам'ять;

6) вміння формувати поняття.

Як ви побачите далі, нічого складного в цьому немає, і всі ці здібності досить легко розвинути.

Логічне мислення

Коли ми говоримо про логічне мислення, то маємо на увазі здатність мозку аналізувати довкілля раціональними методами, тобто бачити взаємозв'язки між явищами та предметами і системно їх впорядковувати. Які ж взаємозв'язки між цими фігурами? Чи можете ви встановити „правило”, згідно з яким вони розташовані?

З'ясовуємо взаємозв'язки, групуємо їх, класифікуємо предмети й уявлення, упорядковуємо взаємозв'язки, порівнюємо об'єкти між собою й протиставляємо їх одне одному, робимо висновки та виносимо судження, ставимо мету й приймаємо рішення.

Мовленнєві здібності

Що ж таке мовленнєві або вербальні здібності? Це зовсім просто. Чи розумієте ви слова і чи добре усвідомлюєте їх зміст? Чи означає „похмурий” те саме, що„грізний”?

Ви повинні не тільки розуміти, що означає слово, а й „вловити” той зміст, який воно додає до сконструйованого речення. Наприклад, що може означати така фраза:

„На відміну від своєї матері, Марті майже відмінник, але, як і батько, він найкраще встигає з математики та фізики, а не з французької, якою мати не цікавиться”.

Чи означає це речення, що:

а) Батько Марті завжди отримував гарні оцінки з французької мови;

б) Мати Марті добре вчилася з математики;

в) Мати Марті мала гарні оцінки з усіх предметів;

г) Ні те, ні друге, ні третє.

Детальніше про такізадачіми поговоримо згодом, обговоримо відповідь до цього прикладу

Просторове сприйняття

Термін „просторове сприйняття” звучить як щось хитромудре, але насправді нічого складного тут нема. Він означає наше вміння розрізняти предмети за формою та розміром і співвідносити їх. Скільки місця на автостраді займає автомобіль, яким ви керуєте? Чи зумієте ви знайти рішення запропонованої просторової аналогії? Який маленький малюнок треба додати до великого креслення?

Чи вмієте ви в уяві оперувати формами? Чи можете подумки намалювати блакитного слона з трьома хоботами і в рожевому купальнику?

Або ж уявіть, що маєте змогу змоделювати крій сорочки за власним смаком. Що ви запропонуєте?

Пам’ять

Слово „пам'ять” тлумачити немає сенсу: воно всім зрозуміле. На щастя, більшість талановитих дітей мають виняткову пам'ять, яка є підґрунтям їхньої обдарованості. Філософи та вчені порівнюють пам'ять з чистим аркушем паперу або чистою дошкою: якщо ви щось запам'ятали, то ніби й щось записали на цій дошці . Але наша пам'ять спроможна не тільки фіксувати образи. Мозок здатен зберігати мільярди бітів інформації, вилучати її будь-якої миті та компонувати потрібним чином.

Мозок може вигадувати рожевих слонів, автомобілі на трьох колесах, школи, що діють тільки по вівторках. Фантазія надзвичайно різноманітна.

При цьому надзвичайно важливо, що цю здібність можна тренувати, як і будь-яку іншу. І чим частіше вправляти „м'язи” власної пам'яті, тим краще вони впораються з завданнями, що стоять на їхньому шляху.

Розглянемо тест щодо визначення  інтелектуального розвитку особистості  засобами логіки

Цей тест призначений для визначення сили ваших «інтелектуальних м'язів» у п'яти основних видах діяльності, про які ми говорили раніше. Завдяки йому перевіряється ваше вміння аналізувати словесні аналогії, розв'язувати задачі з числами та буквами, справлятися з логічними головоломками та виявляти просторові зв'язки. Іноді одна задача перевіряє одразу кілька вмінь і навичок, а всі разом дозволяють встановити, наскільки добре ви запам'ятовуєте факти й дані.

Інтелектуальних тестів існує безліч, але всі вони по-різному вимірюють одні й ті самі здібності. Перед виконанням завдання тесту, зверніть увагу на наведені приклади, це допоможе заздалегідь розібратися у формулюваннях запитань самого тесту.

А тепер — за роботу.

Словесні аналогії

З данного переліку треба вибрати потрібне слово, зважаючи на взаємозв'язки (аналогії) між словами.

Наприклад: слово ХОЛОДНИЙ має відношення до слова ТЕПЛИЙ, як МОКРИЙ до...

А) лід, Б) сухий, В) сонячний, Г) сніг.

Правильна відповідь (Б).

Логічнізадачі

1. Ви любите музику? Гаразд! У Софійки на 26 касет менше, ніж у Ганнусі. У Марійки немає жодної касети, але вона мешкає поруч з тим, у кого 38 касет. У Ігоря нема сусідів, але на 2 плівки більше, ніж у Костика, а в Сашка по одній плівці «Браво», «На-на», і «Мегаполіс» плюс все те саме, що в Іринки. Іринка, за звичай, купує те саме, що й Ганнуся, але у 8-ми касетах у неї розірвалася плівка, і вона їх викинула. У Петрика всього лише 12 касет, але він любить музику не так, як Катруся. У Катерини 85 касет. Це більше, ніж у будь-кого (вона багачка!) і на 21 касету більше, ніж у Ганнусі. А у Костика касет рівно половина від тих, що є у Софійки. Скільки ж касет має кожний, і хто мешкає поруч з Марійкою?

2. Потяг рушає у невідомому напрямку. У ньому їде шість чоловіків. Троє з них входять до складу бригади поїзда, а троє — пасажири. Сміт, Робінсон і Джонс працюють кочегаром, кондуктором і машиністом. Але хто ким невідомо.

У пасажирів прізвища такі самі, як і в залізничників: пан Сміт, пан Робінсон і пан Джонс. Відомо тільки, що:

1) Пан Робінсон мешкає у Детройті.

2) Кондуктор живе посередині між Детройтом і Чикаго.

3) Пан Джонс заробляє в рік 20000 доларів.

4) Найближчий сусіда кондуктора (один з пасажирів) отримує за свою роботу рівно втричі більше, ніж кондуктор.

5) Сміт завжди виграє у кочегара в гольф.

6) Пасажир, якого звуть так само, як і кондуктора, мешкає в Чикаго.

Хто ж з них машиніст потягу?

3. Існує безліч задач про людей, які або завжди брешуть, або завжди кажуть правду. Ось одна з таких задач про мандрівника, що прибув у незнайому країну й опинився на роздоріжжі, де зустрів двох чоловіків, один з яких казав правду, а другий — брехав.

Оскільки мандрівник не знає, яким шляхом йому треба йти, то вирішує запитати у кожного туземця. Які два запитання він задасть?

4. Під час змагань бігунів деяким учасникам набридло ганяти доріжкою по колу, тому вони вирішили бігти навколо озера і з'ясувати, хто з них найпрудкіший. Всі були справжніми спортсменами, але жоден до цього не бігав дистанцію на 5 км, що стало для них неабияким випробуванням. Коли змагання закінчилося, на табло з'явився такий напис:

— Рустам не був другим.

— Едуард відстав від Рустама на два місця.

— Яків не був першим.

— Галина не була ані першою, ані останньою.

— Каріна фінішувала одразу за Яковом.

Хто ж переміг у цих змаганнях? Як розподілили місця на фініші?

5. Чого не вистачає для того, щоб рівняння було вірним?

2 + 4 - 6 х 20 = 0

6. 8 відноситься до 5, як:

А) 5 до 4;

Б) 21 до 12;

В) 24 до 15;

Г) 28 до 21;

Ґ) 15 до 4.

Не хвилюйтесь! Ви виконали вже майже половину роботи, отож немає сенсу кидати її саме тепер.

7. 16 ящиків з книгами важать 480 фунтів, а один порожній — 2 фунти. Скільки фунтів важать книги?

А) 512 фунтів;

Б) 30 фунтів;

В) 28 фунтів;

Г) 448 фунтів;

Г) 24 фунти.

8. Якось юні біологи пішли на екскурсію в зоопарк, щоб на власні очі побачити життя екзотичних тварин. Один хлопчик запитав у працівника зоопарку, скількох тварин той доглядає.

Працівник відповів, що доглядає 30 голів. Причому серед них кілька тварин на 4-х ногах, а решта належить до двоногих птахів. Усі разом мають 100 ніг.

Скількох птахів і скількох звірів доглядає працівник зоопарку?

9. Скільки разів від 100 можна відняти 4?

10. Два учні хімічного класу вирішили зробити експеримент, для чого взяли два однакових глечики. В одному був літр води, а в другому — літр спирту.

Вони перелили склянку спирту з одного глечика в інший, у той, де була вода. А потім стільки ж отриманої суміші перелили знову в глечик зі спиртом.

Яке твердження правильне:

А) У воді спирту більше, ніж у спирті води.

Б) Більше води у спирті, ніж спирту у воді.

В) Кількість спирту в першому глечику дорівнює кількості води у другому.

Які висновки можна зробити з тесту?

Чи вдалося вам упоратися з тестом ? Це не стандартний тест на з'ясування рівня розвитку інтелекту, тому вирахувати власний ІК ви не зможете. Проте за його результатами можна визначити ймовірний рівень вашого інтелекту та оцінити, наскільки добре ви виконали завдання порівняно з іншими людьми, які робили те саме.

Коли будете підраховувати свої правильні відповіді, зробіть позначки, які задачі виявилися для вас найважчими. Ця інформація стане у пригоді, коли ви станете удосконалювати навички розв'язування задач.

Але цей тест — тільки початок. А тепер ми ознайомимося з тим, як складаються завдання для інтелектуальних тестів і як їх групують. Тому, незалежно від того, як ви відповіли на перший тест, можна сказати, що наступний обов'язково виконаєте краще.

Чому трапляються хибні міркування?

Після виконання й оцінювання власних розумових здібностей за тестом , давайте детальніше розглянемо задачі й подивимось, чи не можна розвинути ваші розумові здібності й підвищити рівень інтелекту на 10 або навіть більше балів.

Більшість подібних тестів та книг з захоплюючими задачами мають всього лише шість типів задач. З ними ви ознайомилися у тесті . Як тільки ви зрозумієте, яким чином побудовані ці інтелектуальні задачі, ваш мозок розв'яже будь-яку з них.

Отже, ми розділили курс навчання на п'ять складових: задачі зі словами, задачі з числами, математичні задачі, логічні задачі і просторові задачі. Ми покажемо вам, як конструюються задачі кожного типу, і навчимо їх розв'язувати.

Існує безліч способів розвинути власний інтелект, навчитися міркувати й аналізувати, а відтак застосувати це у будь-якій справі.

По-перше, можна зрозуміти, як створюються задачі, як вони скомпоновані і як вони розв'язуються. Коли ви дізнаєтесь, як компонуються задачі, вам буде набагато легше їх обмірковувати.

По-друге, ви можете встановити для себе певні інтелектуальні межі, які запобігатимуть похибкам у міркуваннях.

Обидві ці навички мають дуже важливе значення у розвитку аналітичних здібностей.  Правила пошуку розв'язку завдань надані у додатку 3.

Отже, запишемо Правило №1: Уважно читайте кожне завдання. Впевніться, що ви дійсно зрозуміли запитання, і лише після цього починайте розв'язувати завдання.

Отож запам'ятайте Правило №2. Розділіть кожну складну задачу на кілька маленьких завдань або під завдань. Розв'язуйте їх по черзі, у логічній послідовності. Постійно розвантажуйте короткочасну пам'ять за допомогою записів і нотаток, тоді ви зможете одночасно оперувати різними елементами задачі.

Уважно читайте умову задачі та запитання, виділіть лише ті дані, які потрібні для відповіді на запитання. Отже, Правило №3: Уважно обмірковуйте умову задачі.

Той, хто добре розв'язує задачі, так само успішно управляє власним інтелектом. Наше мислення має бути дисциплінованим, тому не дозволяйте собі поспішати під час роботи, не перескакуйте через важливі етапи, а також не дозволяйте думкам блукати десь-інде.

Про все це нам розповіли діти, які полюбляють та вміють розв'язувати задачі.

Отже, запам'ятайте Правило № 4: Гарний мислитель — це ретельний мислитель.

Тому треба розвивати наполегливість і звичку не відступати перед жодними труднощами. Правило №5 таке: Не здавайтеся! Не відступайте від задачі, поки її не розв'яжете. Чим більше ви будете міркувати, чим більше задач розв'яжете, тим впевненіше будете долати будь-які проблеми в майбутньому.

Теоретично більшість дітей може розв'язати всі завдання інтелектуальних тестів, якщо достатньо обміркує кожне з них. За хвилину чи годину, за день або місяць ви обов'язково знайдете правильну відповідь. Але для підготовки відповіді на тест дається дуже мало часу, бо перевіряється здатність швидко розв'язувати задачі. Фактично, більшість завдань тестів такі, що лише талановиті люди розв'язують задачі за відведений час.

Отже, давайте ще раз згадаємо наші правила.

Правило №1: Уважно читайте кожне завдання.

Правило №2: Поділіть складну задачу на менші завдання.

Правило №3: Будьте уважними до умови задачі.

Правило №4: Гарний мислитель — це ретельний мислитель.

Правило №5: Не відступайте!

Ці правила допоможуть розвинути здібності до розв'язування різноманітних задач, захоплюючих головоломок, а також різних життєвих проблем. Дотримуйтесь цих правил під час виконання шкільних завдань. Пам'ятайте: інтелектуальних навичок, як і будь-яких інших, набувають завдяки постійним тренуванням і вправам.

ВИСНОВКИ

Навчання логіки сприяє становленню моральних якостей особистості: наполегливості, цілеспрямованості, творчої активності і самостійності, відповідальності і старанності, дисципліни і критичності мислення, здібності аргументовано відстоювати свої погляди і переконання. Вивчення логіки потребує від учнів розумових і вольових зусиль, концентрації уваги, активності і систематичності, розвинутої уяви.

Логіка розвиває розумові здібності учнів, при вивченні прийомів і методів мислення: індукції і дедукції, узагальнення і конкретизації, аналізу і синтезу, класифікації і систематизації, абстрагування і аналогії. Розвитку творчих здібностей учнів сприяє активне використання задач на всіх етапах навчального процесу. При навчанні логіки формуються уміння і навички розумової праці: планування своєї роботи, пошук раціональних шляхів її виконання, критична оцінка результатів. У процесі навчання логіки учні можуть і повинні навчитись висловлювати свої думки ясно, вичерпно і лаконічно, надбати навичок чіткого, охайного і грамотного виконання записів.

Розвиток логічного мислення вносить свій вклад в естетичне виховання учнів: сприйняття краси і витонченості математичних суджень; чіткого, вичерпного, лаконічного висловлювання думок; впевненості у судженнях, формування вмінь абстрагуватись від конкретного змісту і зосереджуватися на структурі своєї думки, розвитку інтуїції. Учні, які оволоділи знаннями та навичками логічного мислення, завжди зможуть зрозуміло висловлювати свої думки, виключаючи будь-яку розпливчастість у діловій розмові, неоднозначність у складанні ділових паперів, безсистемність в обробці інформації. Вони швидко зможуть знайти раціональне зерно навіть у чужій суперечливій мові, знайдуть найкоротший і правильний шлях виправлення помилок.

Освітні і виховні задачі навчання логіки повинні вирішуватись комплексно, у взаємозв'язку, з врахуванням вікових особливостей учнів, специфіки логіки як науки і навчального предмету.

Критерієм успішної роботи учителя повинна служити якість логічної підготовки, виконання поставлених освітніх і виховних задач, а не формальне використання якогось методу, прийому, форми або засобу навчання.

З ознайомлення з різновидами середніх освітніх закладів для здібних і обдарованих дітей можна зробити висновок, що курс логіки має майбутнє.

Перспективними, на нашу думку, є шляхи впровадження у навчально-виховний процес курсу „Елементи логіки”.

На основі ґрунтовного вивчення проблеми дослідження педагогічного експерименту робимо висновок про необхідність вивчення курсу логіки у середній школі. Вивчення логіки - один з найбільш продуктивних способів формування професійної компетентності  і підвищення логічної культури мислення особистості.