Автопортрет «Я – педагог і особистість»

(у формі есе)

     Найголовнішим рішенням у моєму житті був вибір професії. Я зробила його: стала педагогом за покликом серця. Двадцять два  роки тому я ще не знала, що попереду мене очікує життя, сповнене хвилюваннями й радощами, безсонням і перемогами, сумнівами та величезною закоханістю у свою справу, щастям постійного руху вперед до нових творчих вершин. Керуючись принципом – полюби дитину такою, якою вона є і, водночас, допоможи їй стати кращою, - своє завдання, як учителя, вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку активної творчої особистості школяра. Саме це вимагає від мене високого професіоналізму.

Працюючи в школі, я весь час у пошуку прийомів та методів навчання, що допомагають учневі не тільки успішно вивчати біологію, але й відкривати свої здібності, досягати поставленої мети, зміцнювати віру в себе. Я не тільки віддаю свої знання, зрозуміло пояснюю, проводжу цікаві уроки, я – режисер, оскільки починаю кожен день з нової вистави. Урок – спектакль, де школярі – не глядачі, а головні дійові особи, від яких я отримую зворотну віддачу, бо ж ніщо так не радує, як їх успіхи та досягнення.

    Сьогодні я можу говорити про здобутки і досягнення на вчительській ниві тільки завдяки тому, що ставлю до себе високі вимоги. Запорукою успіху вважаю творчий підхід і високе почуття обов'язку. Тож для мене вчитель – це не професія, це стан душі.

Згодна з Екзюпері, який сказав: «Якщо хтось мислить інакше, ніж я, він не тільки не ображає мене цим, але, навпаки, збагачує мене».